Terry Knight and the Pack
| Terry Knight and the Pack | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | Гаражний рок, попрок, прото-панк, ранній психоделічний рок |
| Роки | 1965 — 1969 |
| Лейбл | Lucky Eleven, Cameo-Parkway, Capitol |
| Склад | Террі Найт  |
| Колишні учасники | Террі Найт (вокал) Дон Брюер (барабани) Ел Піппінс (гітара) Боб Колдвелл (вокал, клавішні) Герм Джексон (бас-гітара) Курт Джонсон (гітара) Марк Фарнер (гітара,бас-гітара) Крейг Фрост (клавішні) Ел Шейн (клавішні) Кенні Річ (гітара) Род Лестер (бас-гітара) |
Terry Knight and the Pack (також відомі як The Pack та The Fabulous Pack) — американський гаражний рок-гурт, створений у місті Флінт, штат Мічиган, у 1965 році. Протягом більшої частини своєї короткої кар'єри колектив співпрацював із лейблом Lucky Eleven. Єдиним національним хітом гурту стала кавер-версія пісні «I (Who Have Nothing)»[en]. Попри нездатність повторити цей комерційний успіх, гурт залишався помітним явищем на рок-сцені Мічигану.
Фронтменом і вокалістом гурту був Террі Найт, хоча інколи основні вокальні партії виконував клавішник гурту Боб Колдвелл. Першим соло-гітаристом новоствореного колективу став Ел Піппінс (англ. Al Pippins), з яким гурт розпочав перші репетиції та перейшов від інструментального рок-н-ролу до «гаражного» звучання.
Перебування Піппінса в команді виявилося коротким і завершилося скандалом наприкінці 1965 року. Террі Найт, який вимагав від учасників суворої дисципліни, поставив йому ультиматум: з'явитися на зйомки першого й надзвичайно важливого телеефіру гурту, попри те, що ця подія збігалася з днем весілля музиканта. Гітарист обрав особисте життя і не прийшов на зйомки, після чого Найт негайно звільнив його за «брак професіоналізму». Місце Піппінса посів Курт Джонсон, який і записав гітарні партії для дебютних релізів гурту.
Наприкінці 1966 року музичний тижневик Cash Box опублікував тогочасний склад колективу[1]. До нього входили вокаліст Річард Терренс Кнепп, соло-гітарист Кертіс Френк Джонсон, органіст Боббі Джин Колдвелл, барабанщик Дональд Джордж Брюер та бас-гітарист Герман Джексон. Видання також зазначило географічне походження музикантів, троє з яких були родом із Мічигану, а двоє інших — із Міссісіпі та Кентуккі. Попри різні життєві уподобання, єдиним спільним інтересом усіх п'яти учасників часопис назвав любов до ритм-енд-блюзу, який вони визначили своїм улюбленим музичним жанром.
Саме на цей час припав пік популярності гурту на місцевій сцені. Випущений на провінційному лейблі Lucky Eleven сингл «I (Who Have Nothing)»[en] посів 46-те місце[2] в національному хіт-параді США[3], тоді як однойменний альбом[4] досяг лише 127-ї позиції в Billboard 200[5]. Наступні сингли гурту не здобули визнання, опинившись поза межами провідних хіт-парадів. Один з них «Better Man Than I» — кавер на пісню «Mister, You're a Better Man Than I»[en]з репертуару гурту The Yardbirds — у травні 1966 року мав дуже помірний успіх і зміг піднятися лише до 96-го місця в чарті Cash Box Top 100[6], не претендуючи в інших хіт-парадах навіть на місце в сотні кращих.
Подібна доля спіткала й другий альбом колективу — виданий у 1967 році «Reflections» був проігнорований журналом Billboard, досягши лише 94-ї позиції в чарті Record World[7]. Через відсутність стабільного комерційного успіху та внутрішні творчі розбіжності в березні 1967 року Террі Найт прийняв рішення залишити колектив задля сольної кар'єри, після чого решта продовжила виступи під назвою «The Fabulous Pack», а в 1969 році колектив розпався. Згодом двоє його учасників — барабанщик і вокаліст Дон Брюер та гітарист Марк Фарнер — заснували всесвітньо відомий гурт Grand Funk Railroad.
Завдяки дистриб'юторській угоді їхнього основного лейбла Lucky Eleven із корпорацією Cameo-Parkway, матеріал гурту Terry Knight & The Pack активно видавався на магнітних стрічках. Дебютний альбом «Terry Knight and the Pack» у вересні 1966 року офіційно вийшов на 4-трековому картриджі у форматі Stereo-Pak[en]. Наступного року другий альбом Reflections також з'явився у цьому форматі. На пластиковій касеті цього видання містився каталожний маркер Cameo та фірмовий логотип із зображенням винахідника — «Шаленого Мюнца»[en] в циліндрі.
Пік активності гурту припав на 1966–1967 роки — «золоту еру» для 4-доріжкових картриджів Stereo-Pak, створених Ерлом Мюнцом, коли вони були основним плівковим аудіоформатом для автомобільних магнітол на американському ринку. Оскільки формат Stereo-Pak повністю зник із ринку вже до кінця 1969 року, картриджі Terry Knight & The Pack сьогодні є великою колекційною та архівною рідкістю серед поціновувачів гаражного року 1960-х.
28 серпня 1972 року[8] лейбл ABKCO Records[en] випустив подвійний альбом під назвою «Mark, Don & Terry: 1966–67»[9]. Цей реліз рок-гурту Terry Knight and the Pack мав на меті заробити грошей на хвилі комерційного успіху іншого подвійного альбому — «Mark, Don & Mel: 1969–71», виданого у березні того ж року. ABKCO практично повністю скопіював дизайн конкурента: оригінальний альбом Grand Funk Railroad мав лаконічну чорну обкладинку з червоними літерами, тоді як лейбл ABKCO оформив збірку аналогічним чином, але з синьою обкладинкою і зеленим текстом.
Невдовзі після релізу суд в США видав заборону на виробництво та продаж альбому «Mark, Don & Terry»[10]. Водночас компанія Capitol Records подала позов проти ABKCO із вимогою виплати 5 мільйонів доларів збитків. Судовий позов та заборона були ініційовані через те, що відповідач використав для свого релізу оформлення, яке було визнано фактично ідентичним обкладинці альбому «Mark, Don & Mel».
Після розпаду «Terry Knight and the Pack» колишній гітарист гурту Курт Джонсон деякий час працював техніком у Grand Funk Railroad. Після того як і цей колектив припинив діяльність у класичному складі, Джонсон у 1978 році взяв участь у записі однойменного альбому проєкту «Flint». Згодом він залишив музичну індустрію, став професійним теслею та електриком і зайнявся виготовленням кастомних меблів у штаті Мічиган. Упродовж 2000-х та 2010-х років він підтримував дружні стосунки з ексучасниками гурту та відвідував їхні концерти.
| Рік | Альбом | Чарт | Найвища позиція |
|---|---|---|---|
| 1967 | «Terry Knight and The Pack» | Cash Box | 59 |
| Record World | 63 | ||
| Billboard | 127 | ||
| 1967 | «Reflections» | Cash Box | 98 |
| Record World | 94 | ||
| Billboard | — |
| Рік | Пісня | Чарт | Найвища позиція |
|---|---|---|---|
| 1966 | «I (Who Have Nothing)» | Cash Box | 42 |
| Record World | 42 | ||
| 1967 | Billboard | 46 | |
| 1966 | «A Change on the Way» | Record World | 74 |
| Cash Box | 81 | ||
| Billboard | 111 | ||
| «Better Man Than I» | Record World | 112 | |
| Cash Box | 96 | ||
| Billboard | 125 | ||
| 1967 | «This Precious Time» | Record World | 84 |
| Cash Box | 82 | ||
| Billboard | 120 | ||
| «Love Love Love Love Love» | Record World | 93 | |
| Cash Box | 107 | ||
| Billboard | 117 |
- Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad // SAF Publishing Ltd. — 1999 (англ.)
- Catalog of Copyright Entries, Third series — Library of Congress. Copyright Office, 1972 (англ.)
- Terry Knight interview by Barry Stoller (March 2003) (англ.)
- Hall of Fame Inductees, Terry Knight and the Pack (англ.)
- ↑ Terry Knight & Pack (PDF). Cash Box. XXVIII (19): Page 12. 26 листопада 1966.
- ↑ Hot 100 (PDF). Billboard. 79 (1). 7 січня 1967.
- ↑
Terry Knight And The Pack (LE-230) — I (Who Have Nothing)(англ.) на сайті Discogs - ↑ Terry Knight And The Pack (SLE-8000)(англ.) на сайті Discogs
- ↑ Top LP's (PDF). Billboard. 79 (2). 14 січня 1967.
- ↑ Cash Box Top 100 (PDF). Cash Box. XXVII (42): Page 4. 7 травня 1966.
- ↑ Top LP's (PDF). Record World. 21 (1048): 28. 8 липня 1967.
- ↑ Library of Congress. Catalog of Copyright Entries. — Library of Congress. Copyright Office, 1972.
- ↑ Terry Knight & The Pack (AB 4217) – Mark, Don & Terry: 1966–67(англ.) на сайті Discogs
- ↑ Capitol подає до суду на ABKCO. Billboard (англ.). Т. 84, № 41. 30 вересня 1972. с. 6. ISSN 0006-2510.
