Перейти до вмісту

Едіка

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едіка
Edika
король скірів
 
Народження: невідомо
Смерть: 469
Болія
Причина смерті: загибель убитві
Рід: Оганіди
Діти: Онульф
Одоакр

Едіка (Одіка) або Едекон (Ідікон) (д/н — 469) — король скірів. Перший і останній правитель Королівства скірів (455—469 роки).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був королем скірів, що оселилися на території сучасної Чехії. Стає однією з довірених осіб гунського володаря Аттіли та одним з найбільш шанованих військових очільників. У 443 році відзначився у битві при Наіссі, де завдано поразки римлянам. Брав участь у захопленні Сердіки, Філіппополя та Аркадіополя. 447 року звитяжив у битвах на Утусі та Херсонесі Фракійському, де завдано відчутних поразок Східній Римській імперії.

У 449 році Едекон разом із Флавієм Орестом вирушив до Константинополя як представник Аттіли для проведення перемовин. Вони передали його листи , в яких останній звинувачував римлян у переховуванні втікачів, які втекли з його територій та знайшли притулок у Римській імперії. Після прочитання листа імператору Едекон вирушив разом із Бігіласом, який перекладав усні накази Аттіли. Едекон прибув до будинку, де його прийняв Хрисафій — наближений імператора. Едекона вразила пишність імператорських споруд. Під час розмови з Хрисафієм Бігілас передав, що Едекон високо оцінив палац і привітав Хрисафія з його достатком. Хрисафій відповів, що й він зможе здобути таке багатство, як будівлі із золотими покрівлями, якщо відмовиться від інтересів скірів і стане на бік Риму. Коли Едекон сказав, що це було б неправильно, адже слуга одного правителя не може діяти без волі свого господаря, євнух поцікавився, чи мав він вільний доступ до Аттіли та який вплив мав серед скірів. Едекон відповів, що є васалом Аттіли та відповідає за гарнізон і воїнів, які йому підпорядковані. Євнух заявив, що, якщо той погодиться на його пропозицію, він відкриє Едекону шлях до великих привілеїв, якщо той прийде на вечерю без Ореста та інших послів.

Він погодився та прибув на бенкет до оселі євнуха. За посередництва Бігіла вони дали взаємні клятви: євнух запевнив, що його слова не зашкодять Едекону, а принесуть йому чималу користь, а Едекон пообіцяв нікому не відкривати почутого, навіть якщо задум не буде здійснений. Тоді євнух сказав Едекону, що, якщо він повернеться до Скірії, уб’є Аттілу та перейде до римлян, то житиме в достатку. Едекон відповів, що готовий це зробити. Він також зазначив, що для цього потрібні гроші — щоб заплатити людям, які йому служать, аби вони підтримали напад на Аттілу. Євнух пообіцяв одразу дати золото, але Едекон запропонував інший план: повернутися до Аттіли, щоб разом із Бігіласом передати відповідь Аттіли щодо втікачів. Крім того, Едекон мав згадати про золото Аттіли, розпитуючи про дари та суму, яку надали римляни. Він пояснив, що не здатен приховати це від своїх людей. Євнух вирішив, що переконав його, і, погодившись із його порадою, після бенкету відпустив його та доповів про задум імператору.[1]

Проте Едекон насправді не дотримався своєї обіцянки. Або його слова були лише оманою, або він остерігався, що Орест повідомить Аттілі про його таємну зустріч з імператором і євнухом без нього. Тому він викрив змову перед своїм володарем і повідомив, яку кількість золота мали передати.[2]

У 451 році брав участь у битві на Каталаунських полях, а наступного — в поході на північну Італію.

У 453 році після смерті Аттіли долучився до антигунського союзу на чолі з гепідами короля Ардаріка. Згодом брав участь у битві при Недао, що сталася 454 або 455 року, де війська гунів на чолі із Елаком зазнали нищівної поразки. На території колишньої провінції Паннонія Валерія (нині Великий Альфельд) створив королівство скірів. При цьому дотримувався союзу з гепідами.

У 468 році підтримав придунайських свевів на чолі з Гунімундом, що протистояв зрослій потузі остготів. Наприкінці 468 або на початку 469 року квади і скіри виступили проти остготів. Хоча остготи і перемогли, але сам Валамер загинув у цій битві. Брат загиблого Теодимир завдав нищівного удару по скірах. Внаслідок цього королівство Едіки фактично припинило існування. Як реванш король долучився до антиостготської коаліції, що 469 року зазнала повної поразки від остготів у битві на Болії. У ній загинув і Едіка. В результаті королівство скірів припинило існування.

Після цього сини Едіки — Онульф і Одоакр рушили на південний захід, де вступили на службу до Західної Римської імперії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 45. ISBN 978-1-935228-14-1.
  2. ↑ Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 51. ISBN 978-1-935228-14-1.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Walter Pohl: Edika. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 6, Walter de Gruyter, Berlin / New York 1986, ISBN 3-11-010468-7, S. 446—447.
  • Herwig Wolfram, The Roman Empire and its Germanic peoples, University of California Press, 1997
  • István Bóna, Les Huns: le grand empire barbare d'Europe (IVe-Ve siècles), Errance, 2002
  • Given, John (2014). The Fragmentary History of Priscus. Merchantville, New Jersey: Evolution Publishing. с. 58. ISBN 978-1-935228-14-1.