Ꝍ
Ꝍ (мала: ꝍ) — латинська літера, що вживалася в низці середньовічних північноєвропейських орфографій, зокрема в старонорвезькій, норвезькій та ісландській мовах.[1][2][3]
У середньовічних рукописах літера Ꝍ найчастіше використовувалась як скорописне позначення для передачі звуків /ǫ/, /øː/ та /ey/.[4]
Літера зустрічається у середньовічних текстах Північної Європи, зокрема у граматичних трактатах та хроніках. Вона застосовувалася як варіант запису голосних звуків або як скорочення в рукописних текстах, що дозволяло економити місце на пергаменті. У сучасній палеографії символ розглядають як історичну графему, важливу для реконструкції фонетики та орфографії давньоскандинавських мов.
| Символ | Ꝍ | ꝍ |
|---|---|---|
| Назва у Unicode | LATIN CAPITAL LETTER O WITH LOOP | LATIN SMALL LETTER O WITH LOOP |
| Unicode | U+A74C | U+A74D |
| Десятковий код (HTML) | Ꝍ | ꝍ |
| Шістнадцятковий код (HTML) | Ꝍ | ꝍ |
Літера була додана до стандарту Unicode у 2006 році на основі пропозиції дослідників середньовічних текстів та палеографії.[4]
- ↑ almenniligr in GulKrNA 309 (ONP Citation). onp.ku.dk/. 1848. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Hødnebø, Finn (1960). Corpus codicum Norvegicorum medii aevi. Folio series volume 2. Oslo: Society for the Publication of Old Norwegian Manuscripts.
- ↑ Konráð, Gílasson (1846). Um frum-parta íslenzkrar túngu í fornöld - Konráð Gílasson. Процитовано 21 серпня 2020.
- 1 2 Everson, Michael та ін. (30 січня 2006). Proposal to add medievalist characters to the UCS (PDF). The Unicode Consortium. Процитовано 22 серпня 2020.